Тут Павло Казарін написав колонку на УП про "партію ухилянтів". Там він згадав і мене. Каже, що якщо я борюся проти того, що ТЦК б'ють людей, – значить, я очолюю "партію ухилянтів".
Знаєте, я знаю ще одну категорію "ухилянтів", про яку Павло забув написати.
Це категорія – військові на дуже "теплих" посадах. Вони зроблять усе, щоб не потрапити на передову, усе, що скаже їм начальство.
Як треба – виступлять на телебаченні і скажуть, що бусифіковані – гарні солдати. Як треба – напишуть колонки про ухилянтів. А як треба – то й до ТЦК підуть служити.
Таким казаріним неважливо, яка сторона, яке громадянство і яка позиція. Головне – урвати шматочок пирога. Головне – з'їсти більше за інших. Головне – забезпечити себе. І лише себе.
Мені от не соромно, бо я борюся за людей. Один. Борюся за тих, кого б'ють, і за тих, хто вже третій рік на фронті й не має можливості, як Павло, бувати у Львові й Києві та гуляти по ресторанах.
Але, думаю, і Павлу також не соромно. Усе ж таки начальство завжди знає, як правильно й мудро. Його ж справа писати, а не думати.
Так і живемо.
Джерело: Гончаренко / Telegram
Опубліковано з особистого дозволу автора